5 жовтня набули чинності нові Закони України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження».

Одним із ключових нововведень законодавства стало впровадження інституту приватних виконавців та правового поля для регулювання їхньої діяльності. Однак, зміни торкнулися і самої процедури виконання рішень.

Запроваджено Єдиний реєстр боржників.
Вперше запроваджено Єдиний реєстр боржників – систематизовану базу даних про боржників, яка є відкритою та розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відтепер, унеможливлюється реалізація майна особи, яка внесена до цього реєстру. Тобто, нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, зобов’язані відмовляти у реєстрації боржникові, навіть якщо у них буде відсутня інформація про накладення виконавцем арешту на кошти або майно боржника. Таким чином забезпечується виконання рішення шляхом звернення стягнення (арешт, опис, вилучення, примусова реалізація) на майно боржника.

Збільшується строк для пред’явлення виконавчих документів до виконання.
Нова редакція Закону збільшує строк пред’явлення до виконання виконавчих документів до трьох років. Натомість посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Запроваджуються авансові сплати витрат виконавця.
Вперше передбачено, що при поданні заяви щодо примусового виконання рішення стягувач* зобов’язаний сплатити авансовий внесок в розмірі 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.
За рішеннями немайнового характеру такий авансовий внесок складатиме 1 розмір мінімальної заробітної плати для фізичної особи та 2 розміри мінімальної заробітної плати для юридичної особи. У разі несплати такого внеску, виконавець повертає виконавчий документ без прийняття до виконання.

Примусове виконання рішення починається одразу з дня відкриття виконавчого провадження.
Законодавець взагалі не застосовує таке поняття як добровільне виконання рішення. З дня відкриття виконавчого провадження одразу починається примусове виконання рішення. Після чого боржник зобов’язаний сплатити виконавчий збір, або винагороду приватному виконавцю, які стягується за рахунок коштів чи майна боржника.
За рішеннями немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником відповідного рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Стягнення на житло чи земельну ділянку не здійснюється, якщо сума стягнення не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної платні.
Сума стягнення на житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, збільшується до 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує вказаного розміру.

Виконавці зобов’язані фіксувати усі дії та процесуальні рішення.
Виконавців зобов’язують здійснювати повну фіксацію всіх виконавчих дій та процесуальних рішень в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Передбачено можливість утворення виконавчих груп за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Прийняті зміни в цілому забезпечують дієвий механізм швидкого та повного виконання рішень й запроваджують позитивні зміни у процедурі виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цих Законів, завершуватимуться в порядку, що діяв раніше.

Стягувач* – це фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.